ТВОЇ ПРАВА ЯК ДИТИНИ

Люди різних національностей, різних можливостей, різних віросповідань і різного кольору шкіри мають рівні права. Це один з основних принципів Загальної Декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 році.

  • Права людини починаються з прав дитини. Ти маєш всі загальнолюдські права:
  • Право на життя;
  • Право на рівність;
  • Право на особисту безпеку та свободу;
  • Право на рівний захист законом;
  • Право на захист від усіх форм дискримінації;
  • Право на здоров’я;
  • Право на рівність на робочому місті;
  • Право на свободу від тортур та інших нелюдських, жорстоких або принизливих дій та покарань.

Це підтверджено в Конвенції про права дитини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1989 році і набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року. Цей документ створений для того, щоб захистити тебе і надати якнайкращі умови для розвитку та реалізації твоїх прав. В Конвенції підкреслюється, що ти маєш право на свою думку і на те, щоб при вирішенні будь-яких питань, які тебе стосуються, твої інтереси враховувались якнайкраще.Це не означає, що ти тільки й повинен(на) робити, що набридати дорослим своїми зауваженнями. Але, коли мова іде про те, з ким тобі товаришувати, кого любити, чи з ким із батьків зустрічатися чи жити у випадку їх розлучення – ти маєш право не тільки мати свою думку, але й відстоювати її.Ніхто не може насильницьки примусити тебе робити те, що тобі неприємно чи може завдати шкоди. Але, знов таки – не сподівайся, що це звільняє тебе від навчання у школі чи виконання якоїсь роботи вдома. Батьки та держава несуть відповідальність за те, щоб ти виріс(ла) освіченою, працелюбною та відповідальною людиною – це теж записано в Конвенції про права дитини.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

Встановлення певного мінімального віку кримінальної відповідальності пов’язане із фізіологічним процесом поступового формування здібностей особи по досягненні певного віку усвідомлювати свої дії, управляти ними та розуміти небезпечність певних вчинків.

Згідно ст. 22 Кримінального кодексу України (надалі ККУ), відповідальність за деякі злочини настає з 14 років. Тому перелік злочинів, за які можлива кримінальна відповідальність, обумовлена, головним чином, не їхньою тяжкістю (як це помилково вважають), а саме можливістю усвідомлювати суспільно небезпечний характер відповідних дій навіть у 14-річному віці.

  • Вчинення злочину неповнолітніми розглядають як пом’якшувальну обставину. Основними видами покарань неповнолітніх є:
  • штраф;
  • громадські роботи;
  • виправні роботи;
  • арешт;
  • позбавлення волі на певний термін.

У всіх випадках покарання у вигляді позбавлення волі неповнолітнього не може бути призначено більш ніж на 15 років, зокрема й призначення покарання за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків.

Кримінальна відповідальність неповнолітніх настає з 16 років

Враховуючи те, що кримінальна відповідальність неповнолітніх за своєю формою та змістом досить специфічна, ст. 104 ККУ передбачає умови та порядок звільнення неповнолітньої особи від відбування покарання з випробуванням. Ця стаття може бути застосована до неповнолітнього лише в разі його засудження до позбавлення волі.

Якщо неповнолітній не вчинить нового злочину, то після закінчення іспитового терміну, засудження скасовують, і визнають його не судимим. У разі вчинення нового злочину під час іспитового терміну, суд призначає засудженому покарання за новий злочин і повністю або частково приєднує покарання, призначене за попередній злочин.

Формою реалізації кримінальної відповідальності, яка не пов’язана із застосуванням кримінального покарання, є застосування примусових заходів виховного характеру.

  • Ст. 105 ККУ містить вичерпний перелік примусових заходів виховного характеру, що можуть бути застосовані до неповнолітніх:
  • застереження;
  • обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
  • передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють, або під нагляд педагогічного колективу за його згодою, а також окремих громадян на їхнє прохання. Неповнолітній може бути переданий під нагляд педагогічному колективу навчального закладу тільки за місцем роботи, за умови, що цей колектив спроможний здійснювати належний контроль за поведінкою неповнолітнього та позитивно впливати на його виховання;
  • покладання на неповнолітнього, який досягнув 15-річного віку і має майно, кошти на заробіток, обов’язку відшкодування заподіяних майнових збитків;
  • доправлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків аж до його виправлення, але на термін, що не перевищує 3-х років. Умови перебування неповнолітніх у цих установах та порядок їх залишення визначає закон.

Права та обов’язки підлітків у контактах із органами правопорядку.

  • Поради щодо уникнення неприємностей з боку закону
  • Не ходи вулицями сам у пізній час без дорослих, не шукай собі пригод у небезпечних місцях (на будівельних майданчиках, пустирях, лісосмугах).
  • Ніколи не відчиняй дверей квартири стороннім людям.
  • Не спілкуйся з підозрілими особами, відмовляйся від їхніх доручень: щось кудись віднести або передати на словах.
  • Не наближайся до п’яних та до людей, які поводяться неадекватно, бо вони можуть бути здатними до непередбачуваних дій.
  • Не вживай речовин сумнівного або токсичного (клей, ацетон тощо) походження. Пам’ятай, що правопорушення, скоєне в стадії алкогольного чи наркотичного сп’яніння обтяжує провину.
  • Не носи з собою предметів (ніж, кийок тощо), наявність яких може викликати підозру.
  • Не будь надто самовпевненим у своїй силі, у сумнівній ситуації краще звернися по допомогу до дорослих.
  • Як треба поводитись, якщо тебе затримали працівники міліції
  • Не тікай та не чини опору працівникам міліції.
  • У якій би ролі ти не потрапив до міліції (свідка, потерпілого, правопорушника), твої права мають відстоювати твої законні представники, насамперед батьки та особи, що їх замінюють.
  • Будь чемним з працівниками міліції, не намагайся їх залякувати своїми «впливовими» знайомствами.
  • Знай свої права. Вимагай від працівників міліції пояснення причин твого затримання та обов’язкового роз’яснення твоїх прав.
  • Не бреши, якщо не хочеш казати правду. Краще мовчи – ти маєш на це право.
  • Обов’язково повідомляй працівникам міліції своє прізвище, ім’я, по батькові, дату народження та домашню адресу. Якщо ти приховуєш ці відомості й твоїх батьків через це не буде знайдено, тебе можуть помістити до дитячого приймальника-розподільника на 30 діб, а це тобі не піде на користь.

Триваліше затримання (арешт) можливе тільки з санкції (дозволу) прокурора. Наприклад, коли неповнолітнього затримано на місці злочину.

  • Якщо сталося так, що тебе затримали працівники міліції, запам’ятай:
  • Працівники міліції мають право затримати підозрілого неповнолітнього тільки на 3 години для з’ясування його особи.
  • Під час складання протоколу про затримання краще бути ввічливим, давати правдиву інформацію про себе (прізвище, ім’я, свій вік та адресу). Це допоможе швидше знайти твоїх батьків, які є твоїми законними представниками.
  • Дуже важливо, щоб протокол затримання було оформлено правильно. Тому перед тим як підписати протокол, уважно прочитай його, бажано запам’ятати його зміст, а також дату та час твого затримання.
  • Про свої потреби та права бажано вести розмову зі співробітниками кримінальної міліції в справах неповнолітніх.
  • Тобі зобов’язані, у разі необхідності, надати медичну допомогу, ти маєш право зателефонувати батькам.
  • Тебе не мають права тримати в камері попереднього слідства разом з дорослими.
  • Міліція не має права допитувати тебе без присутності твоїх батьків, адвоката, педагога, які є твоїми законними представниками. Затримувати тебе мають право не більше ніж на 8 годин після з’ясування твоєї особи.
  • У разі скоєння тобою правопорушення, через 72 години тобі має бути пред’явлено звинувачення.
  • Але не забувай, що за постановою прокурора, тебе можуть помістити і до слідчого ізолятора.
  • У слідчому ізоляторі неповнолітні мають мешкати окремо від дорослих.
  • Якщо тобі довелося побувати в міліції в будь-якій ролі (свідка, потерпілого або правопорушника), головне для тебе – зробити правильні висновки. Такі випадки не додадуть тобі ні авторитету, ні слави.
  • Детальнішу інформацію про свої права ти можеш отримати в службі у справах неповнолітніх та центрі соціальних служб для молоді за місцем проживання.

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКІВ З ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

Визначення прав та обов’язків батьків та дітей викладено в Кодексі про шлюб та сім’ю України (КпШС України).

  • Підстави, за наявності яких може постати питання про позбавлення батьківських прав, передбачені ст. 70 Кодексу про шлюб та сім’ю України. Таке питання може постати, коли буде встановлено, що:
  • батьки ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо навчання й виховання дітей;
  • батьки відмовляються без поважних причин забрати дитину з лікувально-профілактичних чи навчально-виховних закладів;
  • батьки зловживають батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми;
  • батьки шкідливо впливають на дітей своєю аморальною, антигромадською поведінкою;
  • батьки є хронічними алкоголіками чи наркоманами.

Кожна із вказаних підстав є самостійною умовою для вирішення питань про позбавлення батьківських прав, яке здійснюється тільки в судовому порядку.

Цей перелік підстав свідчить про те, що батьки можуть бути позбавлені батьківських прав за порушення вимог ст. 61 КпШС України, де передбачено, що батьки мають право і зобов’язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їхнє здоров’я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці.

Ст. 59 КпШС України проголошує, що батько та мати мають рівні права й обов’язки щодо своїх дітей і тоді, коли шлюб між ними розірвано. Тому, коли йде мова про позбавлення батьківських прав, слід розуміти, що позбавлення може стосуватись як батька, так і матері або обох батьків.

Для захисту інтересів дитини суд може ухвалити рішення про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав і передачу на опікування органу опіки і піклування. Воно може мати місце тоді, коли подальше перебування дитини в осіб, яких вона перебуває, загрожує її здоров’ю, вихованню й небезпечне для неї (дитина залишається без їжі, одягу, необхідного постійного догляду, ст. 76 КпШС України).

Позбавлення батьківських прав щодо неповнолітніх дітей є надзвичайним засобом впливу на батьків. Але навіть рішення суду з цього питання не є остаточним вироком. Наше гуманне законодавство передбачило поновлення в батьківських правах (ст. 75 КпШС України), можливе, якщо цього потребують інтереси дітей і якщо дітей не всиновлено. Поновлення в батьківських правах здійснюється тільки в судовому порядку, якщо буде встановлено наскільки змінилися обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Адміністративна відповідальність батьків

  • Адміністративна відповідальність батьків встановлена, виходячи вимог Кодексу про адміністративні порушення (КпАП), за ухилення від виконання своїх обов’язків:
  • ст. 184, ч. 1 (за систематичне ухиляння від виконання обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей (за наявності підтверджувальних документів);
  • ст. 184, ч. 2 (передбачено відповідальність за ті ж дії, які вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного стягнення за першою частиною цієї статті (за наявності підтверджувальних документів);
  • ст. 184, ч. 3 (за вчинення неповнолітнім у віці від 14 до 16 років правопорушення, яке передбачає відповідальність згідно з Кодексом про адміністративні порушення);
  • ст. 184, ч. 4 (до неповнолітніх, які відповідно до ст. 22 Кримінального Кодексу не є суб’єктами злочину і не можуть нести кримінальної відповідальності, застосовують примусові заходи виховного характеру, які передбачені ст. 105 ККУ, а батьки несуть адміністративну відповідальність).

Зловживання батьківськими правами може бути в різних формах і з різними наслідками для батьків.

Так, постійне завдавання дитині тілесних ушкоджень є підставою не тільки позбавлення батьків (чи одного з них) прав, а й притягнення до кримінальної відповідальності за злочин проти здоров’я дитини. Законом передбачено, що, якщо суд під час позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків ознаки злочину, то, відповідно до ст. 70 КпШС України, він може сам порушити кримінальну справу або повідомити про це прокурора, який має вирішити це питання по суті.

Кримінальна відповідальність батьків

У ст. 52 Конституції України сказано, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідувані законом.

У ККУ передбачено покарання (ст. 304): обмеження або позбавлення волі на термін до 5 років за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, заняття жебрацтвом, азартними іграми.

У ст. 303 ККУ (проституція або примушування та втягнення до занять проституцією), у ч. 3 сказано: дії, вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою караються позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.

У ст. 307 (309) ККУ про «Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їхніх аналогів» сказано, що такі дії із залученням неповнолітнього караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 (12) років.

Ст. 324 ККУ охороняє здоров’я неповнолітніх. Схиляння неповнолітніх до вживання одурманю вальних засобів, що не є наркотичними або психотропними, тягне покарання обмеженням або позбавленням волі на термін до 3 років.

Запобігання насильству в сім’ї

Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї стосовно іншого її члена, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров’ю.

Фізичне насильство в сім’ї – умисне завдання одним членом сім’ї іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення психічного або фізичного здоров’я, завдання шкоди його честі та гідності.

  • Фізичні ознаки насильства:
  • зовнішні ушкодження (відбитки пальців, паска, сліди цигарок тощо);
  • ушкодження внутрішніх органів і кісток, які не є наслідком нещасних випадків.
  • Психічні ознаки насильства:
  • боязнь фізичного контакту з дорослими;
  • намагання приховати причину травми;
  • нічні кошмари та страхи;
  • самотність, відсутність друзів;
  • негативізм, агресивність, жорстоке ставлення до тварин;
  • суїцидидальні спроби.

Сексуальне насильство в сім’ї – протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого, а також дії сексуального характеру стосовно неповнолітнього члена сім’ї.

  • Фізичні ознаки сексуального насильства:
  • ушкодження статевих органів;
  • захворювання, що передаються статевим шляхом;
  • вагітність.
  • Психічні ознаки сексуального насильства:
  • нічні кошмари та страхи;
  • депресія, низька самооцінка;
  • невідповідні вікові сексуальні ігри і знання про сексуальну поведінку;
  • намагання повністю закрити своє тіло;
  • ексгібіціонізм;
  • проституція.

Психічне насильство в сім’ї – насильство, пов’язане з впливом одного члена сім’ї на психіку іншого шляхом словесних образ або погроз, переслідування залякування, якими перший навмисно спричиняє емоційну невпевненість, нездатність захистити себе та може завдати і завдає шкоди психічному здоров’ю.

  • Ознаки психічного насильства:
  • затримка фізичного та розумового розвитку дитини;
  • енурез, нервовий тик;
  • постійно сумний вигляд;
  • різноманітні соматичні захворювання;
  • неспокій, тривожність;
  • порушення сну;
  • тривалий пригнічений стан;
  • агресивність;
  • схильність до усамітнення;
  • невміння спілкуватися.
  • Підстави для вживання заходів із запобігання насильства в сім’ї:
  • заява про допомогу про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза за вчинення насильства;
  • висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї бажання щодо вжиття заходів із запобігання насильству в сім’ї, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;
  • отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї.

Найбільш типовими помилками сімейного виховання є:

  • Дефіцит позитивного спілкування батьків з підлітками.
  • Відсутність у дорослих стійких власних моральних установок.
  • Організація життя в сім'ї не сприяє формуванню у дитини моральних звичок.
  • Батьки не знають і не розуміють внутрішнього світу своєї дитини.
  • Недоброзичливе, грубе ставлення дорослих до підлітка.

Рекомендації батькам підлітків, 

схильних до правопорушень

  • Намагайтеся бути завжди позитивним прикладом для своєї дитини, законослухняним громадянином своєї країни.
  • З молодшого віку прищеплюйте дітям повагу до закону, прав людини.
  • Проявляйте витримку, терпіння під час спілкування з дитиною, обговорення його протиправних вчинків (дій).
  • Шляхом переконання, створення гідних та цікавих життєвих перспектив сприяйте виникненню у підлітків прагнення до законослухняності, вибору гідних друзів, дозвілля.
  • Відмовтеся від постійних повчань, не закріплюйте у підлітків негативної оцінки своїх вчинків.
  • Ненав'язливо здійснюйте систематичний контроль за життєдіяльністю підлітка.
  • В процесі необхідного перевиховання змінюйте обставини в сім'ї, звичні форми поведінки, спілкування, контролю та інше з дитиною та поміж дорослими.
  • Сприяйте особистісному зростанню дитини.
  • Висловлюйте йому свою довіру, схвалюйте його досягнення, виробляйте вміння не тільки підкорятися, а й командувати.   

    Наш дільничний інспектор:

    Старший лейтенант міліції

    Фізер Василь Іванович