План заходів в рамках Тижня безпеки дорожнього руху в Керецьківській ЗОШ I-III ступенів з 13 по 19 листопада 2017 року
|
№ |
Зміст заходу |
Хто проводить? |
Термін виконнання |
|
1. |
Відкриття тижня. Тематична лінійка «Безпека дорожнього руху» |
Дочинець М. І. Варга Н.М., учком |
13.11.2017 |
|
2. |
Тренінг «Безпечні дії в надзвичайних ситуаціях» Конкурс малюнків |
Варга Н.М. учком 1-4 класи. |
14.11.2017 |
|
3. |
Засідання круглого столу «Безпечні дороги – безпечні рішення» |
Варга Н.М. Дочинець Н.В., 11 клас |
15.11.2017 |
|
4. |
Дискусія на тему: «Дотримуйся правил-збережи життя» |
Варга Н.М. Пацан Т. В. Матіко П.М. 8-А,8-Б |
16.11.2017 |
|
5. |
Закриття тижня безпеки дорожнього руху. Проведення практичних навчань домедичної допомоги при ДТП, під гаслом: «Знаю, вмію, врятую» |
Дочинець М.І. Варга Н.М. 1-11 класи |
17.11.2017 |
Заходи проведення Всеукраїнського тижня права в Керецьківській ЗОШ I-III ступенів
|
№ |
Дата проведення |
Зміст заходів |
Відповідальні за проведення |
|
1. |
04.12.2017р. |
Тематична лінійка « Основні права, свободи та обов`язків громадян України» |
Варга Н.М.- Педагог-організатор Матіко П.М.- Учитель правознавства |
|
2. |
05.12.2017р. |
Оформити тематичну виставку правовоблітератури |
Черепко М.М.- Шкільний бібліотекар |
|
3. |
06.12.2017р. |
Провести конкурс малюнків на тему: « Права людини очима дітей» |
Крещук С.В.- Вчитель образотворчого мистецтва |
|
4. |
07.12.2017р. |
Зустріч учнів 9- 11 класів з працівниками правоохоронних органів. |
Матіко П.М.-вчитель правознавства Варга Н.М. –педагог – організатор |
|
5. |
08.12.2017р. |
Провести в 10-му класі урок-правознавства на тему «Права людини і громадянина» |
Матіко П.М.- учитель правознавства |
|
6. |
08.12.2017р. |
Провести зустріч за круглим столом за участі учнів 10-11 класів та сільського голови Маровді М.М. |
Варга Н.М.- педагог - організатор |
Виконавець: Матіко П.М. – учитель історії та правознавства
Згідно плану роботи в лютому 2016 року в Керецьківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів у рамках «Тижня історії, правознавства та географії» проведені такі заходи:
15.02.2016 р. – зустріч з воїнами-інтернаціоналістами, присвячена 26-ій річниці виведення радянських військ з Авганістану.
22.02.2016 р. – загальношкільна лінійка за участю учнів 5-11 класів, на якій учнів ознайомлено з основними заходами у рамках проведення тижня; проведено зустріч учнів 8-11 класів з учасником бойових дій у зоні АТО Опалько Віктором Петровичом.
23.02.2016 р. – зустріч з учасником Другої Світової війни (5-А, 5-Б).
24.02.2016 р. – екскурсія до храму з навчальною метою (5-А, 5-Б).
25.02.2016 р. – вікторина «Знай і люби свій рідний край» (9-А, 9-Б); відкритий урок з історії України на тему: «Голодомор 1932-1933рр.» (10-А).
Керецьківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
Конкурсна робота на тему: « Село Керецьки крізь призму державотворення»
Підготували учениці
9-А класу
Сакаль Марія Василівна –
текст
Кривка Валентина Михайлівна –
фотомонтаж
Керівник: Матіко Петро Мих.,
вчитель історії
2014
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………………………………….1
1. Населення і трудові ресурси…………………………………………………………..2
2. Господарство: …………………………………………………………………………………3-8
а) промисловість;
б) сільське господарство;
в) соціальна інфраструктура.
3. Транспорт, економічні та культурні зв’язки……….…………………………9-10
4. Проблеми та перспективи розвитку села………………………………………11-13
Список використаних джерел………….………………………………………………..14
Вступ
Є на карті Закарпаття село Керецьки, що розташоване майже в самісінькому його центрі. Це село, в якому я народилась, в якому проходить моє дитинство, село, в якому живе моя рідня, село, яке я з гордістю називаю своєю маленькою батьківщиною. Сама природа сприяла тому, щоб тут, у Боржавській долині, уже у сиву давнину оселились мої предки. Високий Полонинський хребет, що захищає село від холодних північних вітрів та лісистий Вулканічний хребет, що простягається йому майже паралельно, стали тим сприятливим природнім середовищем, де мої односельці з діда-прадіда випасали панські, колгоспні, а нині свої отари овець, збирали щедрі дари природи (яфини, журавлину, гриби), полювали на дичину, а в чистих водах стрімкої Боржави та її притоках – потічках виловлювали царську рибу – форель та харіус.
«Село моє! Ти наша доле,
Від роду маєш понад шість століть –
Твої супутники – нужда та горе,
І люд Твій зазнав чимало лихоліть».
І дійсно, за більш, ніж 630-ти літню свою історію його господарями були і угорські феодали, і австрійські графи, і чеські пани. З березня 1939 року по жовтень 1944 роки в селі встановлена Радянська влада, яка проіснувала в селі до серпня 1991 року. Та саме остання дата стала доленосною не тільки для моїх односельців, але й усього багатонаціонального українського народу. Адже Україна стала незалежною, суверенною і демократичною державою зайняла своє гідне місце на сучасній політичній карті світу.
Процес становлення Української державності за останні 23 роки виявився надзвичайно складним і тернистим. Сьогодні ми є свідками того, як певні сили, в особі колись братньої Росії стала анексія Криму, ескалація конфлікту на Донбасі, підтримка терористів самопроголошених «ДНР» та «ЛНР». Впевнена, що всі конфлікти найближчими місяцями будуть успішно вирішені і подальший процес державотворення набиратиме поступального розвитку, а курс на Захід у європейські інституції стане невідворотним.
Саме тому у своєму дослідженні, я прагну розкрити через призму рідного села всі позитивні і негативні процеси державотворення в українському суспільстві.
1. Населення та трудові ресурси
Станом на 01.01.2014 року в селі проживало 4400 осіб. З них 2427 осіб працездатного віку, 1323 – пенсіонерів, в тому числі 25 – працездатного віку, 93 особи навчаються в середніх спеціальних та вищих навчальних закладах, 3 перебувають у зоні АТО на Сході України.
Значна частина працездатного на
селення у зв’язку з відсутністю робочих місць на території села та району виїжджає на заробітки за межі області, ближнє та далеке зарубіжжя. За даними, що надані мені у сільській раді всього на заробітках станом на 01.12. 2014 року перебувало 1380 осіб, або практично кожний третій житель села. Актуальним залишається той факт, що практично в кожній сім’ї батьки відсутні вдома від трьох до семи місяців, а в деяких – і батько, і мати. У зв’язку з такою ситуацією діти перебувають під опікою дідуся та бабусі. А це не може не хвилювати.
Із загальної кількості заробітчан (1380 осіб) 859 працює на лісозаготівельних роботах в РФ, будовах Москви та Санкт – Петербурга, 235 – на будовах України, 112 – у Чехії, 17 – у Словаччині, 35 – в Італії, 18 – у Португалії, 4 – в Іспанії. А донедавна кілька наших мешканців працювали в США та Південній Кореї. Ці дані свідчать про надзвичайно широку географію заробітчанства. І без створення нових робочих місць та території ради цю гостру соціальну проблему у найближчі роки вирішити не вдалося.
За даними Свалявського центру зайнятості населення станом на 01.12.2013 року на обліку перебувало 146 мешканців села, а за уточненими даними станом на 01.12.2014 року їх налічувалось 72 особи, переважно жінки.
Протягом останніх трьох років за сприяння служби працевлаштовано 74 особи. Високий рівень безробіття, а я переконана, що в селі має місце і приховане безробіття, має досить тяжкі наслідки для держави, яка змушена надавати матеріальну допомогу сім’ям з дітьми. Так, за даними Свалявського району УПСЗН така соціальна допомога надається 145 сім’ям. Діти з таких малозабезпечених сімей першочергово претендують на безкоштовне харчування. Станом на 01.12.2014 року у шкільній їдальні безкоштовно харчуються 262 учнів, з них 62 пільговиків. Таким є реальний стан справ із зайнятістю працездатного населення та добробутом жителів села.
2. Господарство
а) Промисловість.
Якщо робити аналіз господарства на селі, по хронологічних параметрах його слід ділити на два періоди:
1 - й – до кризовий – 70 – 90 роки;
2 – й – кризовий – 91 - 2004 роки.
Що стосується першого періоду, то слід зауважити, що це був період поступального, динамічного розвитку економіки села на базі колективного господарства «Боржава» , що ґрунтувався на створенні додаткових робочих місць шляхом розвитку допоміжних промислів. Наведу кілька прикладів. На базі колгоспу успішно працювали дві пилорами, столярний та тарний цехи, сувенірний цех, цех по сушці лісо деревини. У 80-ті роки у співпраці з московською швейною фабрикою «Красная заря» успішно працював швейний цех по пошиттю нижньої білизни, де у дві зміни трудилося 180 швей. Згодом у співпраці з ВО «Електрон» запрацював цех по виготовленню «авто сторожів» та окремих блоків для телевізорів «Електрон».
Біля півтора сотні чоловік забезпечував стабільною роботою «Райсількомунгосп» - організація, яка надавала послуги сільським населеним пунктам району та їх жителям. Там працювали столярний цех, пилорама, цех з виготовлення фундаментних та стінових блоків, надмогильних пам’ятників, бордюр, залізобетонних кілець. Було організовано кілька будівельних бригад, які вели у районі будівництво «під ключ» та проводили ремонти шкіл, лікарень, клубів, дитсадків, а також зводили будинки індивідуальним замовникам.
Що стосується другого кризового періоду, то тут мову вестиму переважно на мінорному ладі. Адже з вище перерахованих допоміжних промислів нині працює лише мале підприємство «С.К.» , яке стало дочірнім цехом Ужгородської швейної фабрики, що очолює Мирослава Каламуняк. Зараз там у дві зміни працює 120 швей, уся готова продукція відправляється за кордон.
б) Сільське господарство.
Гордістю мого села до початку 90-х років було колективне господарство «Пам’ять Ілліча”. У докризовий період чисті прибутки колгоспу сягали одного мільйона українських карбованців. Колгосп забезпечував стабільною роботою понад 1000 чоловік з сіл Керецьки та Березники. Вражали чистотою та порядком тваринницькі приміщення, територія підсобних промислів, тепличного господарства. Основними напрямами сільськогосподарського виробництва були: рільництво, тваринництво, лісозаготівля, вівчарство, розвиток допоміжних промислів, створення додаткових робочих місць шляхом кооперації з окремими промисловими підприємствами. Рентабельне господарювання давало можливість правлінню колгоспу вільні кошти господарства направляти на соціальний розвиток села. Зокрема, за кошти господарства було профінансовано прокладання магістрального та вуличних газопроводів, центрального водогону, загально сільської каналізаційної мережі, відкрито історико-краєзнавчий музей, розпочато будівництво (зведено коробку та господарські будівлі) передано адмінбудинок правління колгоспу для потреб лікарні та сільської ради. Та це все, на жаль, у минулому.
Відомий Кучмівський Указ «Про реформування сільського господарства» та «Земельний Закон» поставили українське село на коліна, а його чесних трударів перетворили на безробітних. А Керецьки в цьому плані прославились на всю Україну. На виконання Закону «Про земельну реформу» сільська рада протягом чотирьох років вилучила від колгоспу всі сільськогосподарські угіддя, в тому числі і ріллю. За рішенням сесії сільської ради закріпити всі вилучені землі (рілля) були розподілені між селами, з рахунку закріпити за кожним дворогосподарством по 25 соток землі. Це привело до повного краху господарства, яке автоматично втратило такі важливі галузі, як рільництво і тваринництво. З 12 тисяч овець до 1997 року в господарстві не залишилось жодної голови, пущена під ніж велика рогата худоба (ВРХ). Згодом страшній варварській руйнації були піддані всі вівцеферми та тваринницьке містечко, а також будівлі допоміжних промислів. Ні зміна вивісок на адмінбудинку, ні зміна печаток не врятували господарство від повного розвалу. Така вона – гірка правда «Кучмівського реформування».
З інших форм господарювання заслуговує на увагу розвиток оренди. За рішенням сесії сільської ради всі сінокоси ( а це понад 600 ділянок) передані у безстрокову оренду селянам, які утримують ВРХ. На землях запасу виділено ділянки для випасу громадської худоби (пасовища). У 2003 році на базі вцілілої ферми приватний підприємець відкрив свиновідгодівельний комплекс на 120 голів. Однак, за словами фермера результати господарювання при нинішній кризовій ситуації оптимізму не вселяють.
в) Соціальна інфраструктура.
Незважаючи на кризові явища, соціальна інфраструктура села продовжує триматися на плаву, а по деяких напрямах помітні
позитивні тенденції. На території ради знаходяться загальноосвітня школа 1-3 ступенів, у якій станом на 01.09.2014 року навчалось 570 учнів. Навчально-виховний процес забезпечують 63 вчителів-предметників та 8 вихователів ГПД. Загалом у моїй школі нині працює 92 педагогів та технічних працівників.
У дошкільному закладі «Теремок» перебуває 180 дітей. Тут до роботи з дітьми залучено 25 вихователів та 15 працівників.
Завдяки зусиллям нині покійного головного лікаря Балаж Івана Петровича та депутатів громадськості в селі продовжує функціонувати дільнича лікарня зі стаціонаром на 15 ліжок та амбулаторним відділенням. Кваліфіковану медичну допомогу хворим надає 26 медичних працівників.
До послуг сельчан 3 діючі аптеки.
Розгалуженою мережею представлені торгівля і заклади громадського харчування, якими центр села вже практично перенасичений. Окрім двох гастрономів, ресторану «Боржава», кафе-бару, що належить Керецьківському ССТ, торгівельний дім «Лавсаль», з десяток приватних магазинів і кафе, а також 3 магазини будівельних матеріалів.
У значно гіршому становищі опинилась реорганізована служба побуту. На сьогодні там працює тільки майстерня по пошиттю та ремонту одягу, телемайстерня та майстерня з ремонту комп’ютерної техніки. Відсутні: пункт прокату, фотоательє, майстерня по ремонту взуття.
З інших складових соціальної інфраструктури слід виокремити відкриття в селі офісу «Укртелекому» та нової автоматичної телефонної станції на 900 номерів, філія «Приватбанку», послугами якого користуються практично всі громадяни мого села.
Велике значення має і те, що в селі функціонує Керецьківська дільниця Свалявської РЕМ та дільниця Свалявського УЕГГ. Адже в селі електрифіковано всі будинки та налічується понад 1000 абонентів, що користуються природним газом.
4. Транспорт, економічні та культурні зв’язки
Колись за часів Австро-Угорщини через моє село була прокладена вузькоколійка, яка відігравала до 70-х років минулого століття помітну роль в економічному житті села та й усього Боржавського регіону. По ній перевозили переважно лісодеревину та паливні дрова. На початку сімдесятих років вона втратила своє попереднє значення і згодом, на превеликий жаль, була демонтована.
Через село проходить автомагістраль обласного значення «Перечин-Свалява-Хуст», по якій забезпечується перевезення пасажирів на міжміських та приміських маршрутах автобусами, що вже давно відслужили свій вік та новими мікроавтобусами, а також перевезення різноманітних народногосподарських вантажів. Важливим видом транспорту ще й донині залишається гужовий транспорт. Він використовується для звезення сіна з важкодоступних ділянок сінокосу, вивезення гною на земельні ділянки, посадкового матеріалу (картоплі) весною та доставки в комори сельчан зібраного врожаю. Але у зв’язку з тим, що сельчани мають у своєму розпорядженні близько 200 одиниць вантажного транспорту ( автомашин підвищеної прохідності та трактори різних марок). Однак у більшості своїй вони не зареєстровані і можуть переписуватися вулицями села від випадку до випадку. Мешканці села не мають клопоту з транспортом ні під час весняно-польових робіт, ні під час збирання врожаю восени.
У користуванні громадян перебуває нині близько 200 легкових автомашин, переважно іномарок, біля сотні мотоциклів та скутерів практично в кожному дворі є велосипед, а в деяких – по кілька.
В умовах кризового періоду економічні зв’язки села з іншими регіонами надзвичайно послаблені, виняток становить лише уже згадуване підприємство «С.К.», яке працює у тісній співпраці з Ужгородською швейною фабрикою і готову продукцію (форму для військових) відправляє у Великобританію.
Через сільську раду налагоджені культурні зв’язки з Старолюбовнянським округом (Словацька Республіка). Практично щороку невелика делегація навідується в наше село. Аналогічна делегація відвідує своїх словацьких друзів з візитом-відповіддю.
Давня дружба єднає педагогічний та учнівський колективи моєї школи з педагогічним та учнівським колективами загальноосвітньої школи 1-3 ступенів с. Кушниця. Стали вже традиційними проведення почергово Дня Святого Валентина, КВК, «Нумо, дівчата», «Козацькі забави».
Дружні стосунки підтримує сільська агітбригада, що діє при Будинку культури з колективами художньої самодіяльності сіл Березники та Росош. Обмінюються творчими звітами педагогічні колективи Керецьківської та Свалявської ДМШ.
На превеликий жаль, через фінансову скруту припинила своє існування сільська футбольна команда «Боржава». Певний оптимізм вселяє той факт, що в минулому 2013 році на території народного депутата України Лані М. Ів. Було збудовано сучасний футбольний майданчик зі штучним покриттям. Тепер він перетворився на справжній осередок футбольних баталій, як учнівський, так і сільської молоді.
5. Проблеми та перспективи розвитку села
З наведених у роботі фактів випливає, що в моєму селі накопичилось чимало проблем, які потребують термінового вирішення. Найгострішою, на мій погляд, була і є проблема зайнятості моїх односельчан. Тут вагоме слово повинні в першу чергу сказати сільський голова Маровді Михайло Михайлович та депутатський корпус, що налічує 20 осіб. Слід шукати інвесторів як іноземних, так і вітчизняних, які були б зацікавлені у створенні нових робочих місць та розвитку соціальної інфраструктури села. Показових прикладів у цьому напрямку по району та області є чимало.
Другою важливою проблемою залишається демографічна криза, що проявляється у таких негативних тенденціях як зниження рівня народжуваності та підвищення рівня смертності. Причини вбачаю у тому, що молоді сім’ї зневіряються у завтрашньому дні, хоча за останній 3 роки простежується зворотня тенденція, і як наслідок, у 2015-2016 н. р. буде набрано 3 класи первачків.
Третя проблема полягає в тому, що два класи навчаються у приміщенні дитячого садка «Теремок». Тому гостро стоїть питання про перевезення їх у шкільні корпуси, де приміщення на сьогодні явно бракує.
Наступна проблема полягає в тому, що моїм ровесникам, окрім проведення «диких танців» у ресторані та відвідування інших торгових точок, нема де провести змістовно своє дозвілля. Адже справжній осередок культури не подає ніяких ознак життя.
Невирішеною на сьогодні залишається проблема вуличного освітлення в нічний час, утилізація сміття та побутових відходів, що накопичились на сільському сміттєзвалищі.
І, нарешті, на території сільради є ще ряд приміщень, що належить до різних форм власності і на даний час пустують. Це стосується старої аптеки, старого приміщення лікарні, хлібопекарні. Чого варте приміщення колишнього універмагу, яке має площу понад 500 м. кв.
Неефективно використовується приміщення колишнього Будинку тваринника та правління колгоспу. Яка перспектива розвитку мого села мені вбачається?
Насамперед, великі надії покладаю на покращення політичної й економічної ситуації в країні у зв’язку із зміною влади, війни на Сході України та зміною пріоритетів у політичному, економічному та соціальному житті, що будуть спрямовані на розв’язання нагальних проблем, які накопичилися за 23 роки незалежності.
Що стосується першої проблеми , то її можна буде розв’язати за двох умов:
а) пошук на місцевому рівні компромісних рішень щодо пристосування вільних приміщень для виробничих потреб, що дасть змогу додатково створити нові робочі місця і частково вирішити проблему зайнятості;
б) при стабільному економічному й фінансовому становищі країни місцевому органу самоврядування порушувати клопотання перед вищестоящими органами влади про будівництво в селі хоча б невеликого промислового підприємства із числом робітників від 150 до 300.
Розв’язання другої проблеми можливе при умові реалізації передвиборних програм Президента України П. О. Порошенка, політичних партій і блоків, народних депутатів України у тісній співпраці з Кабінетом Міністрів.
Покращення матеріально-технічної бази школи, я вважаю, що можливе при введенні в експлуатацію колишнього приміщення лікарні, де вже з першого вересня 2015 року змогли б навчатися 4 початкові класи.
Суттєве покращення ситуації з питань проведення змістовного дозвілля сільською молоддю може бути реалізоване при умові, що Будинок культури знайде собі справжнього господаря, можливо приватного інвестора, який проведе не тільки капітальний ремонт приміщення, а й зможе реанімувати на селі все культурне життя.
За натурою я оптимістка, і мною, у ці драматичні для моєї країни дні, оволодіває єдина думка: за сприятливих обставин наш народ, який постав перед світом як єдина нація, що прагне невідворотних радикальних змін, має право на гідне життя. Це стосується і моєї маленької батьківщини – мого рідного села Керецьки і кожного його жителя зокрема.
Список використаних джерел
1. «Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. К. 1982 р.
2. Олашин А. В. Історія Закарпаття.
3. Нариси історії Закарпаття. Т. І. Ужгород, Т. Ш., Ужгород, 2003 р.
4. «Новини Закарпаття». «Актуальна проблема: вівчарство вчора, сьогодні, завтра», 2 грудня 2013 р.
5. Тимкович Василь Дмитрович «Проблеми зайнятості населення» (Газета «Вісті Свалявщини» ), 2014 7 квітня.
6. Нитка В. І. «Село у центрі Закарпаття» ( Газета «Новини Закарпаття»), 2014 р., 10 липня.