Керецьківська ЗОШ І-ІІІ ст.

Новини сайту ви можете переглянути за адресою

https://kereckishkola.e-schools.info

Урок літератури у 5 А

Легенди та перекази Свалявщини(ознайомлення з книгою Лариси Андрели "Свалявщина у переказах і легендах"

Учитель української мови та літератури

Пацан Т.В.

З Днем працівника освіти !

Вельмишановні працівники освіти!

Вітаємо Вас з професійним святом!

Дай Вам, Боже, днів щасливих,
Дай добра, здоров’я, сили.
Дай любові, згоди, втіхи,
Змоги дай — життю радіти,
І ділитись словом щирим,
Теплим, радісним, правдивим.
А сьогодні на це свято
Щастя зичим Вам багато.
Хай Вас Бог благословляє
Многих літ Вам побажає.

Не залишаймося байдужими до одиноких людей

Час невпинно біжить вперед. Збігають хвилини,години пливуть роки. Стежки життя ніби слова із пісні «червоне – то любов,а чорне – то журба…»

Людське життя неповторне і звичне, радісне і сумне,солодке як мед, і гірке,як полин.

Старість – не радість, повірте ніхто її не жде. Кожен старається відсунути її небажаний прихід. Та вона все ж несподівано підкрадається,і ти вже з печальною розсудливістю розумієш, що усе найкраще вже було,тепер усе в минулому. А людині залишаються тільки спомини.

Добре,коли поруч тебе рідні діти, онуки. А якщо їх немає?

Є випадки,коли при живих дітях батьки стають самотніми.

Живе одинока людина,

Ніким у житті не любима,

І серце у неї відкрите

Для ласки людської й привіту,

Печальним льодком оповите,

Віддалене горем від світу.

Найвища наука життя – мудрість. А найвища мудрість – бути добрим. Хай серця кожного відкриється для добра.

Інколи в нас закрадається думка і постає питання: «Де ж той шлях до правди і добра,яким треба йти кожному?»

Якби кожен, хто може, допоміг би хоча одній конкретній людині, то світ би став набагато кращим.

Всім нам нелегко в сьогоднішній час, але пам’ятаймо ,що є люди, яким набагато гірше.

У переддень людей похилого віку учком Керецьківської ЗОШ І-ІІІ ступенів разом з дирекцією школи Андрела В.В., заступником директора з виховної роботи Дочинець М.І., педагогом-оргнізатором Варга Н.М.,вчителем правознавства та ысторыъ Матіко.П.М., розвезли одиноким людям села картоплю. Діти усвідомили ,що до самотніх людей треба ставитись так,як ми хочемот ,щоб ставились до нас.

Як шкода ,що часто не усвідомлюємо, що тратимо дорогоцінні хвилини на пусті розмови,зведення рахунків,заздрощів,не помічаючи тих ,хто живе поряд з нами, з різних причин потребуючи уваги та піклування.

Хай наша крапля щирості і тепла

Впаде у душу бідну і страждальну

Й розтопить холод, щоб душа могла

Ясніти в щасті злетом життєдайним.

Допомоги потребують односельці,які не мають сил працювати на городі та по господарству

Девіз нашого учкому такий:

«Не залишати жодну людину,яка потребує уваги на самоті.» Думаємо, що і надалі добрі справи учкому нашої школи будуть примножуватись.

Вогник вдячності самотніх людей зігрів душу кожного, й діти відчули, що старалися немарно.

Заступник директора з виховної роботи

Керецьківської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Марія Дочинець

«ТЕАТР – ЦЕ НАЙЧУТТЄВІШЕ І ЩИРЕ МИСТЕЦТВО ПРО ЛЮДИНУ»

Думки з приводу перегляду вистави Закарпатського обласного театру драми та комедії «Наталка Полтавка»

Вічна, як душа, «світла та незаймана квітка народної поезії», за визначенням І.Карпенка-Карого, п’єса зачинателя української літератури Івана Котляревського «Наталка Полтавка» була представлена глядацькій аудиторії Свалявщини 19 вересня 2018 року Закарпатським обласним театром драми та комедії.
   У чому ж феномен довголіття й нев’янучої краси цієї п’єси, що вже майже 200 років бентежить, зачаровує, впокоює пересічних і непересічних громадян усіх соціальних станів близького й далекого зарубіжжя? Відповім словами видатних корифеїв-літераторів:
   Максима Рильського: «Таємниця живучості «Наталки Полтавки» ‒ в глибокій сердечності, у немеркнучім і чистім, як день, сяєві життєвої правди»;
   Олеся Гончара: «… з цієї народної першоп’єси кожне нове покоління черпає науку почуттів, моральні взірці кохання, людської краси, благородства». Погодьмося: саме ці почуття і складають менталітет українця, його багатий внутрішній світ, ліризм і глибину натури.
   Яким побачили його юні глядачі (вихованці міських шкіл та учні Керецьківського й Неліпинського закладів освіти)?
     Дійство справді вражало, а точніше ‒ дивувало своєю ексцентричністю насамперед спецефектів (рухомі вікна, чорний фон, символічні голуби, місцевий колорит музичного супроводу оркестру), які, гадаю, осучаснювали не лише оформлення класичної вистави, а й її змістове наповнення. Тримала в приємному полоні та легкій напрузі гра акторів, які представляли екзальтовані типи минуло-новітніх українців, особливості сучасного характеру яких доповнювали стильні, та далеко не архетипні костюми. Домінантою вдачі героїв яскраво виокремлювалась наскрізна дієвість, наполегливість та рішучість, замість наївності, простоти, сентиментальності. У сучасній Наталці ‒ більше категоричності, у Петра ‒ завзятості, у Терпелихи – флірту й легкості. Та справжній лицарем, на мою думку, постає Микола – моторний, окрилений. Оцей хоч зараз та на війну! І рюкзачок готовий! Задасть «стиха лиха та вражому» ненависнику! І життя не пожаліє, бо за друзів, за Батьківщину віддане, за справедливість.
     Милувалися виставою всі: і ті, хто вже давно зрозумів важливість сценічного втілення почуттів, мрій, поглядів українського народу, і ті, хто, можливо, уперше відкривав для себе багатогранний світ крайового театру, який виховував і дарував естетичну насолоду одночасно. Явлене музичне дійство, вважаю, допомогло зрозуміти нашій молоді, що нескореність, відстоювання високих ідеалів, наполегливість у боротьбі за щастя власне й чуже – доленосні орієнтири й безсмертні моральні цінності.

Лариса Андрела,
методист відділу освіти Свалявської РДА

Батьківські збори: "Система родинно-шкільного виховання за гуманістичними принципами В.О.Сухомлинського"

Сакаль Тамара Василівна

учитель української мови та літератури Керецьківської загальноосвітньої школи I – III ступенів

Виховна година на тему "Учитель краси і добра", присвячена 100-річчю від дня народження Василя Сухомлинського

у 8 А класі

Суплінчак Ганна Іванівна

учитель української мови та літератури Керецьківської загальноосвітньої школи I – III ступенів

ТАЛАНТИ СЕРЕД НАС

Село Керецьки, що красується серед мальовничих Карпат, відоме не лише витворами роботящих рук, але й талановитими його мешканцями.
Серед них – заступник директора школи з виховної роботи, учителька молодших класів Марія Іванівна ДОЧИНЕЦЬ, яку Всевишній щедро обдарував поетичним талантом. Її вірші – про неповторну, ні з чим незрівнянну красу рідного краю, його роботящих людей, вічні невмирущі цінності. Вашій увазі пропонується добірка її поезій, які захоплюють щирістю і безпосередністю, поетичною майстерністю.

Оксана Пилипанинець,
методист РМК

Не спізнись…

Все, що вже збудували, зробили,

Хай залишиться тим, хто живе.

У житті дуже часто грішили,

Та надіялись: час бо ще є…

Знаєм добре: життя ‒ це дорога,

Часом коле, мозолить і тре.

Як біда зводим руки до Бога,

Молим щиро, хай лихо мине.

А як добре в нас, все забуваєм,

І від щастя душа аж щемить,

І окрилені в небі витаєм,

Забуваємо каятись вмить.

На землі цій нам іноді тісно,

На молитву нам часу нема.

Може статися так ‒ буде пізно,

Нам збагнути, що жили дарма.

Спішимо, той спікаємось часто,

Грішимо, але й так тому й буть.

Нам життя переміряти б вчасно,

Оцінити прожите, в цім суть.

Лиш би вчасно знайти в собі сили,

Щоб творити добро, всіх любить,

І щоб люди нас просто цінили,

Отоді, справді хочеться жить.

Ти‒оберіг

Допоки сонце сяє угорі,

І берегиня буде зустрічати,

Щасливі будемо на цій землі

Оберігає ж спокій рідна мати.

І в очі як загляну я твої,

Затихне вмить і вітер, й завірюха.

Візьму в долоні руки дорогі,

Твій стукіт серця, наче скрипку слуха.

Моя голубко, як тебе згадаю,

То теплий щем охоплює мене.

За тебе завжди я переживаю,

Допоки ти, уся біда мине.

У косах сніг, хоч голубіє небо,

І в серці колискова ще луна…

Нічого в світі більшого не треба,

Лише, щоб завжди з нами ти була.

Дорога від мами

Сто стежин поєднала у собі не легка життєва дорога,

Що від мами колись нас усіх повела у життя.

Все злилося у музику ніжну, тривожну і строгу,

І стіка водопадом рясним із овалу плеча.

Наче сонячний дим, наче місячні довгі тумани

Сивину повплітало у коси і скроні життя.

У тривозі й біді поспішаємо завжди до мами,

Берегинею звемо ми жінку в сім'ї недарма.

Я до пальців твоїх чарівних, як до струн доторкнусь,

Стане зразу на серці затишно, приємно й тепло.

І тобі до землі, моя рідна, і мила вклонюся

За недоспані ночі й розради твої і добро.

Благословення

Благослови мене сьогодні мамо,

Зігрій теплом, як тільки вмієш ти.

Крилом любові обгорни ласкаво,

До свого серця ніжно пригорни.

В очах я бачу сльози і тривогу,

Ти не хвилюйся рідна, посміхнись,

І пригорни до себе на дорогу,

За мою долю щиро помолись.

Чогось на серці дуже не спокійно,

І радісно, й тривожно у цю мить.

Спасибі, мамо, за тепло й обійми,

Уклін доземний, що навчила жить.

3 вересня - День Знань.

Випускний 2018

24 червня 2018 року в Керецьківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів відбулося свято випускного вечора.

Звіт директора Керецьківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

17 червня 2018 року в Керецьківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів відбувся звіт директора Андрели В.В. з участю колективу школи, батьків та громадськості.

Були достатньо розкриті всі питання плану звіту, а саме:

1.Загальна інформація про школу.

2.Кадрове забезпечення.

3.Атестація педагогічних працівників.

4.Методична робота та управлінська діяльність. Досягнення предметних методичних об’єднань.

5.Учнівський колектив. Навчальна діяльність учнів.

6.Учнівський колектив. Соціальний паспорт школи.

7.Виховна та позакласна робота.

8.Робота літнього мовного табору «Поліглот».

9.Досягнення в позакласній роботі:переможці конкурсів.

10.Фінансово-господарська діяльність.

11.Завдання колективу школи на 2018/2019 навчальний рік.

В обговоренні взяли участь заступник директора з виховної роботи

Дочинець М.І., сільський голова Маровді М.М., Круглякова Наталія Михайлівна – мама випускниці школи,срібної медалістки,мама учениці 7-А класу Симканич Олександри Іванівни,член батьківського комітету Симканич Тетяна Михайлівна, класний керівник 11 класу Дочинець Н.В.,вчитель быології Грига Т.М.

Всі виступаючі відмітили чіткість, змістовність та детальеий аналіз всіх ділянок роботи в школі, а роботу директора одноголосно визнали «доброю»

Після звіту директора було вибрано батьківський комітет,піклувальну раду та раду школи.

А на самий кінець учасники хорового гуртка порадували присутніх яскравим, натхненним виступом. (Керівник гуртка Сакаль М.І.)

З чудовим настроєм та гарними,приємними враженнями присутні розійшлися додому.

Літній мовний табір

День ввічливості та дружби

04 червня у Керецьківській загальноосвітній школі I-III ступенів було проведено "Свято ввічливості" та гра "Побажаємо один одному доброго дня"

Учні вітали один одного на іноземній мові та бажали один одному миру,щастя та здоров'я. Було проведено конкурс малюнків "Долоньки єднання"

Підсумкова атестація з української мови

У Керецьківській ЗОШ I-III ступенів 01 червня 2018 року розпочався період учнівських жнив. Державну підсумкову атестацію з української мови складали 39 учнів школи.

Державну мову упродовж тривалого часу в випускників 9-х класів викладали вчителі Суплінчак Г.І. та Сакаль Т.В.

Під час ДПА була присутня методист відділу освіти Свалявської райдержадміністрації Пилипанинець Оксана Гаврилівна

Доторк до святого місця

Канів… Майже географічний центр України, тисячолітнє місто, розташоване на високому правому березі Дніпра-Славути. Цими скупими відомостями не обмежується істинна велич і значущість святого місця, де знайшло свій вічний спочинок тіло (бо ж душа, як і слава його, – невмируща) духовного батька «і мертвих, і живих, і ненарожденних» українців.

Навряд чи є з-поміж рідного народу та й серед світового українства людина, котра не знає про це. Щороку поклонитися могилі Великого Кобзаря на Чернечу гору приїжджає численна кількість гостей. Тож недаремно Канів ще називають української меккою.

«…Уперше побачивши Канівські гори після повернення з нелюдського страшного заслання п’янкого від свободи літа 1859-го, він попрохав перевізників притишити рух човна, на якому плив вниз по Дніпру. І завмер, зачудований довколишнім краєвидом, вирішивши в ту хвилину придбати тут, на легендарній Чернечій горі, маленьку земельну ділянку.

Про це написав із холодного непривітного Санкт-Петербурга, куди невдовзі був укотре висланий як «особа, що скомпроментувала себе з політичного боку», своєму троюрідному братові Варфоломію: « … мені і вдень, і вночі сниться ота благодать над Дніпром».

Саме в цих словах і шукаймо ключ до відгадки сутності «Заповіту» – написаного майже кров’ю закатованого російським царатом славного сина українського народу посмертного бажання поховати його на високій Чернечій кручі, звідки б «було видно, було чути, як реве ревучий».

Тому кожен, хто вважає себе причетним до героїчної історії «прадідів великих», має за честь хоча б раз у житті побувати в місці, куди за покликом бентежної душі нашого Генія, виконуючи його останню волю, було доправлене на вічний спочинок і тлінне тіло. Кобзарева могила на Чернечій (Тарасовій) горі стала місцем паломництва не лише свідомого українства, а й усіх небайдужих людей на планеті.

Цієї погідної весни велика честь доторкнутися до національної святині випала й двом талановитим школярам Свалявщини: Симканич Олександрі, учениці 7 класу Керецьківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, (зайняла ІІ місце на обласному етапі Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка) та Мауріцу Тиберію-Луці, учневі 9 класу Свалявської гімназії, (виборов ІІІ місце на обласному етапі Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури). Філологічно обдаровані діти разом з іншими двадцятьма чотирма переможцями олімпіад та конкурсів із Закарпатської області стали учасниками проекту Філіалу Злученого Українського Американського Допомогового Комітету в Україні «Їду з дитинства до Тараса». Вражень і відчуттів, що ще довго благоговітимуть у серцях юних обдарувань Свалявщини, а також їхнього керівника Мауріц Тетяни Іванівни, учителя-словесника з гімназії (всеобізнаного, мудрого, закоханого в рідне слово педагога, який щороку готує переможців різних мовно-літературних змагань обласного рівня) – незміряно.

Пропонуємо їх вам. Читайте – і захоплюйтеся! Нехай ваші думки сповняться невимовним бажанням й самим осягнути зором святе місце останнього прихистку рідного Тараса як духовного осереддя нашої Вітчизни.

Лариса Андрела,

методист відділу освіти Свалявської РДА

На уроках української літератури я завжди захоплювалася розповіддю

нашої вчительки Лариси Василівни Андрели про Великого Кобзаря. Вона так

цікаво розповідала про життя та творчість Тараса Шевченка, що в мене

зародилася мрія ‒ доторкнутися до безсмертних місць, пов’язаних із ним. І –

вона здійснилася. Я побачила на власні очі Канівський музей дорогого поета.

Канів ‒ це саме те місце, де Тарасів дух над Дніпром на кручі можна відчути

якнайкраще. Тут усе дихало спокоєм, умиротворенням та затишком. Адже це

святиня! Здавалося, що промені ласкавого травневого сонечка

випромінювали світло великої Тарасової душі.

Враження ‒ різні, неймовірні, та всі напрочуд дорогі для мене.

Зачарували своєю різноманітністю роботи численних майстрів, які з різних

матеріалів виготовляли шедевральні портрети Тараса. Захопила історія про

Івана Ядловського, який понад 50 років доглядав за могилою Т.Г.Шевченка.

Я думаю, що справедливо його хата стала першим народним музеєм. А сама

могила... Стоїш на величній Чернечій горі і зовсім по-іншому сприймаєш

«Заповіт» та й узагалі всю творчість Великого Шевченка. Пророка, який

благоговів перед Україною й у своєму «Посланні» заповідав любити її, бо

немає в світі іншої України, немає другого Дніпра. Тільки щоб зрозуміти це,

кожному треба піднятися на майже захмарний пік нашої духовності ‒

Чернечу гору.

Я щаслива, що саме тут знову відкрила для себе Шевченка ‒ вічного,

справжнього Українця. Він назавжди залишиться в моєму серці.

Велике спасибі всім, хто був причетний до організації такої незабутньої

поїздки.

Симканич Олександра,

учениця 7 класу Керецьківської ЗОШ І-ІІI ступенів

Відкриття літнього мовного табору "Поліглот"

01 червня у Керецьківській загальноосвітній школі I-III ступенів була проведена урочиста лінійка, присвячена відкриттю літнього мовного табору "Поліглот"

В цей день діти виступили з концертною програмою, присвяченою Міжнародному дню захисту дітей. Було проведено конкурс малюнків на асфальті "Ми - діти України" та визначено переможців.

Свято останнього дзвоника!

31 травня Керецьківська загальноосвітня школа I-III ступенів провела традиційну "лінійку", на якій відзначили найбільш розумних та активних, згадали найкращі моменти навчального року, заспівали гімн України та провели випускників у доросле життя.

Юні екологи звітують про свою роботу.

23 березня 2018 року в районному Будинку культури відбулися звіти гуртків Керецьківської ЗОШ I-III ступенів (керівник Дочинець Н.В.). Учасники гуртка "Юні екологи"приняли активну участь у цьому дійстві.

В піснях та віршах вони закликають всіх жителів Свалявщини берегти рідну природу та примножувати багатства свого краю.

Під час виступу присутні в залі мали нагоду побачити презентацію "Під вільним сонцем мої Керецьки величним розмаєм цвітуть",на якій було висвітлено всю роботу гуртківців протягом навчального року.

Методист райво Пилипанинець О.Г. ,та директор районного Будинку школяра Ярчич Ж.Й., подякували гуртківцям ,вручили їм подарунки та побажали й надалі плідно працювати.

19 травня 2018 року було проведено день здоров'я.

Коваль Іван Іванович та Сакаль Іван Іванович провели конкурс кросвордів з фізики.

На початку тижня математики та фізики був проведений відкритий урок з алгебри в 9 -Б класі під керівництвом вчителя-методиста Ільницької Марії Василівни.

15.05.2018 року була проведена тематична лінійка на честь відзначення Міжнародного дня сім'ї, яку підготувала педагог- організатор

Варга Надія Михайлівна.

14.05.2018 року Ільницька Марія Василівна оголосила відкриття тижня математики та фізики, на якому ознайомила присутніх з планом заходів.

З програмою виступили учні 5 - А класу.

08.05.2018 року було проведене покладання вінків до пам`ятника полеглим воїнам - односельчанам.

Відкритий урок з природознавства на тему "Які прикмети у літа?"

Провела Ловга Наталія Михайлівна у 2 - А

3 травня Міжнародний день сонця.

26 квітня 1986 року сталася найбільша техногенна аварія в історії людства - з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС.

У школі були проведені виховні години класних керівеників, а також з учкомом була проведена бесіда що до трагедії Чорнобильської АЕС.

З нагоди тижня зарубіжної літератури, вчитель зарубіжної літератури Крещук Світлана Вікторівна провела відкрите позакласне заняття " Україна в житті і творчості зарубіжних письменників", 10 класі

23 квітня була проведена урочиста лінійка на честь відкриття тижня зарубіжної літератури, на якій відбуолося нагородження учасників міжнародної гри "Соняшник"

20 квітня 2018 року учні 9-х класів з педагогом-організатором та психологом школи, відвідали професійний будівельний ліцей, у якому традиційно проводився День відкритих дверей. Учнів школи ознайомлювали з матеріально-технічною базою та умовами навчання.

6 квітня 2018 року у Керецьківській школі проводився суботник. Учні школи з своїми класними керівниками дружньо прибирали територію рідної школи, за яку кожен клас отримав оцінку.

Теорія без практики мертва і безплідна, практика без теорії неможлива.

Рене Декарт

Відкритий урок з інформатики в 10 класі. Під керівництвом вчителя Сакаля

Івана Івановича учні виконували обчислення в ЕТ, працювали з формулами,

засвоєння знань поєднували з виконанням практичної роботи.

15 березня учні школи разом з Міжнародним математичним конкурсом "Кенгуру" зазирнули до світу МАТЕМАТИКИ. Щиро вітаємо всіх учасників.

Відкритий урок " Учіться бачити красу" ,проведений вихователем ГПД Мотиль Аллою Михайлівною у 1 - А класі.

23 березня 2018 року відбувся Конкурс читців поезій Шевченка.

Виступ голови конкурсу методиста райво Андрели Лариси Василівни.

23 березня 2018 року в районному Будинку культури відбувся ll (районний) етап фестивалю- конкурсу "Воскресни, писанко!" Нашу школу представляли переможці першого етапу конкурсу,який проводився у школі. Також дівчата приймали участь у майстер - класі.

Головний спеціаліст райво Дребітко Марія Василівна та методист відділу освіти Пилипанинець Оксана Гаврилівна, подякували всім учасникам конкурсу та відмітили гарно та змістовно проведеного майстер-класу.

Відбулася природнича гра "Геліантус" де взяли участь учні 5-9 -х класів. Вручення грамот учасникам гри. Координатор гри Грига Вікторія Василівна

22 березня відбулася літературно - музична композиція, присвячена роковинам Шевченка.

«Кобзарю! Знов до тебе я приходжу, бо ти для мене совість і закон».

Підготували вчителі української мови та літератури Сакаль Тамара Василівна, Суплінчак Ганна Іванівна.

Школа у всі часи була Храмом Науки, де сіялась і сіється розумне, добре, вічне.

Сьогодні поряд з категорією "навчання" на одній сходинці стоїть категорія "виховання" - цього вимагає час, суспільство, соціум.

В.О.Сухомлинський був глибоко переконаний, що можливості для всебічного розвитку школярів у позакласній роботі дуже широкі, здібності та нахили дітей багатогранні - треба тільки знати учнів, бачити їх, знаходити й відкривати їхні уподобання, схильності, інтелектуальні і творчі інтереси.

Кажуть: "Краса врятує світ!" Це ми могли побачити на відкритому виховному заході в 11 класі "Феміністична нота в закарпатській літературі", який провела класний керівник - Дочинець Н.В.

КАРПАТСЬКА УКРАЇНА

Карпатська Україна 1938–1939 р. – доленосна подія в житті всього українського народу. Невеликому Закарпатському краю судилось відіграти вагому роль в історії українського державотворення. Навіть короткотривале існування цієї держави стало символом національних прагнень всього українського народу. Адже певні події, а також вчинки окремих людей можуть переважити навіть наступ багаточисельної армії і вдихнути нове життя в національну ідею. Таким видається постання Карпатської України, яка заявила на весь світ про наміри українців жити у самостійній соборній державі.

Створення Карпатської України в 1938–1939 рр. збіглося з гострою політичною кризою в Центральній Європі напередодні Другої світової війни. Закономірно, що суспільно-політичні процеси, які відбувалися в Європі взагалі та в Чехословаччині зокрема, складовою частиною якої з 1919 р. було Закарпаття, наклали свій відбиток на події у краї. Його доля розглядалася на Мюнхенській нараді чотирьох держав Європи, що визначила долю Чехословаччини. 5 жовтня 1938 р. подав у відставку президент Бенеш. Цим скористалися українські автономісти, проголосивши 11 жовтня автономію Підкарпатської Русі. Тоді ж було створено перший український уряд Карпатської України на чолі з Андрієм Бродієм. Однак новопосталий уряд через свою проугорську політику викликав незадоволення представників українського напряму. 26 жовтня 1938 р. Андрія Бродія усунуто з посади голови уряду і новим прем’єр-міністром Карпатської України обрано Августина Волошина.

За короткий час свого існування уряд Волошина намагався вирішити ряд важливих соціально-економічних і культурних питань. Почалося й формування збройних сил Карпатської України – «Карпатської Січі».

Тим часом проблема Закарпаття набула розголосу далеко поза межами своєї території. Уряд Карпатської України діставав всебічну підтримку з боку населення Західної України, української діаспори європейських країн, США та Канади, що вбачали в автономній державі зародок майбутньої Соборної України. Водночас, така активізація політичного життя в Закарпатті викликала занепокоєння в сусідніх державах, особливо в Угорщині. Угорський уряд не відмовлявся від своїх територіальних претензій, апелюючи до рішення Віденського арбітражу від 2 листопада 1938 р. про передачу південної частини Закарпаття з містами Ужгород, Мукачево, Берегово, Чоп до своєї країни.

У таких складних зовнішньо-політичних умовах відбулась важлива подія в історії Закарпатського краю – проголошення незалежності Карпатської України на засіданні Сойму 15 березня 1939 р. З трибуни Сойму звучали піднесені слова: «Наша Земля стає вільною, незалежною та проголошує перед цілим світом, що вона була, є й хоче бути УКРАЇНСЬКА. І коли б навіть нашій молодій Державі не суджено було довго жити, то наш Край залишиться вже назавжди УКРАЇНСЬКИЙ, бо нема такої сили, яка могла б знищити душу, сильну волю нашого українського народу».

Першим Президентом незалежної Карпатської України став Августин Волошин, прем’єр-міністром – Юліан Ревай. Сойм визнав державною мовою українську, затвердив державний гімн й державний прапор із синього та жовтого кольорів.

Того ж дня Угорщина вступила на територію щойно проголошеної незалежної держави. Сили були нерівні, невелика кількість січовиків і загонів самооборони не могли протистояти регулярними угорськими військам. Закарпаття знову стало розмінною монетою у планах великих держав, а ідеали Карпатської України було свідомо розтоптано і спаплюжено.

Карпатська Україна як держава проіснувала недовго, проте заявила світові про волелюбність українського народу, залишила свій слід в українській історії. Підтвердила, що Закарпаття є українською землею, а українці цього краю – невід’ємною частиною великої української нації.

Сьогодні незалежна Україна гідно вшановує провідників Карпатської України. Зокрема, в Ужгороді встановлено пам’ятник Президентові А. Волошину, пам’ятний знак на Красному Полі, де відбулась битва січовиків з угорськими гонведами, іменами діячів Карпатської України названо вулиці і площі, школи й інститути

13 березня відбулася тематична виховна година в 3-А

"Відзначення 79-ї річниці проголошення Карпатської України"

14 березня проводилося засідання за круглим столом

"Життя і помислисли президента Карпатської України"

15.03.2018 року в шкільному краєзнавчому музеї вчитель історії та правознавства Матіко П.М., з учнями 8-Б класу провів урок - екскурсію "Від Срібної Землі - до Карпатської України"

16.03.2018 року вчителем історії Бучмей І.М з учнями 11 класу проведено науково-практичну конференцію " Пам`ятні події, пов`язані з проголошенням Карпатської України", а також проведено перегляд кінофільму -"Карпатська Україна"- пролог відродження Української держави.

Відкритий урок з німецької мови. Мій будинок. Моя кімната.

День української писемності та мови

Акція милосердя

Найвища мудрість – бути добрим

Про зрілість суспільства можна судити з того, як воно ставиться до дітей та людей похилого віку. Можливо, так воно і є, бо старі люди- наше минуле, а діти майбутнє.

В Україні проживає майже два міліони одиноких людей.

Така вже їхня доля залишитися в чотирьох стінах сам на сам із своїми хворобами та проблемами. Знали б ви, як вони чекають, щоб хто – небудь із нас завітає до них.

Як часто ми не помічаємо їх, а вони завжди поруч.

Старість уперта бестія, яка покриває обличчя і руки зморшками, чіпляє на плечі горб, а в руки дає костур. Старі люди, як і діти, потребують любові, турботи та ласки. Щодня ми бачимо сумні очі одиноких людей, а в них – смуток і розпач. І з самого серця виринають слова «Ззазирни у вічі старості…»

Живе одинока людина

Чому ми проходимо мимо?

Живе одинока людина,

Ніким у житті не любима.

І серце у неї відкрите

Для ласки людської й привіту,

Печальним льодком оповите,

Віддалене горем від світу…

Вони не просять у нас чогось незвичайного, а тільки чекають на нашу увагу, а інколи допомогу.

Цими турботами преймається Керецьківська загальноосвітня школа I-III ступенів

Днями учнівська рада, директор школи Андрела Василь Васильович, заступник директора з виховної роботи Дочинець Марія Іванівна, завгосп Сакаль Василь Васильович, педагог-організатор Варга Надія Михайлівна – відвідали одиноких жителів села Керецьки, розвезли для них картоплю, яку зібрали учні школи в рамках акції «Милосердя».

«Багатий не той, хто багато набув, а той, хто багато роздав»,-говорить народна мудрість.

Я сподіваюся, що після зустрічі з одинокими односельчанами, всі ми станемо добрими і милосердними. Нехай потреба робити добро переросте у щоденну потребу кожного з нас

Всім нам нелегко зараз, але пам`ятаймо, що поруч є люди, яким набагато гірше. А ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя.

Милосердя повинно бути оцінкою совісті кожного з нас.

У царя Соломона, якого називали мудрим, була каблучка, на якій було вирізьблено «Усе минає.»

Пам`ятаймо це і дотримуймось золотої середини, тому що радість не вічна і сум не вічний.

У будь – яких життєвих ситуаціях треба залишатись на висоті, бути Людиною. До цього вас закликають учні та вчителі Керецьківської загальноосвітньої школи I-III ступенів.